Plastic Surgery Doctors

Російський Крим: міфічна «економічна суверенність» та «глобальна конкурентоспроможність»

Російський Крим: міфічна «економічна суверенність» та «глобальна конкурентоспроможність»
293179 ПЕРЕГЛЯДІВ

Вісім років в окупованому Криму говорили про «самодостатність». Але всі роки частка власних доходів у бюджеті Кримського півострова як була між третиною та чвертю, так і залишилася на тому ж рівні.

Зараз спікер російського парламенту Криму Володимир Костянтинов почав говорити сучаснішою мовою: він регулярно оперує термінами «економічна суверенність» та «глобальна конкурентоспроможність». Утім, якби він займався не відвертою пропагандою, а дійсним аналізом економіки Криму і не намагався обдурити кримчан економічними казками, то він не був би таким необачним з термінами.

Днями у Криму на базі підприємства «Кримхліб» провели виїзне засідання комітету з питань економічної політики, промисловості та розвитку підприємництва Криму. Логічно було б із боку кримського спікера, який очолює економічну раду при парламенті, показати виключно кримські досягнення в економіці. Проте Костянтинов обрав для показу підприємство «Кримхліб», яке завжди було передовим. Спікер наголошував на тому, що він «залишається таким завдяки ефективному управлінню». Насправді слухачів чекало розчарування. Замість передового та ефективного вони побачили відстале управління. Але про це нижче.

«Кримхліб» залишається на плаву, головним чином, з двох причин: через високий попит на його продукцію за практичної відсутності конкурентів, коли в багатьох випадках підприємство залишається єдиним постачальником життєво необхідної продукції, без якої не обходиться жодна людина. А також тому, що на підприємстві в рамках реалізації російського нацпроекту «Продуктивність праці» створено «Фабрику процесів», де не лише навчають співробітників підприємств, а й переважно підтримують саме підприємство. Володимир Костянтинов при цьому видав банальну істину, що «за ефективного управління та державної підтримки не буде складнощів ні з продуктами, ні з цінами, ні із зарплатами». Звісно, ​​не буде, ось тільки провідною ланкою у цьому формулюванні є не управління, а «державна підтримка», і поготів за умови анексованого Криму: «Скільки треба – стільки й дадуть».

А про відсталість економічного управління у Криму сказав сам Костянтинов.

«У нинішніх реаліях для Криму найголовніше завдання, як це було в 2014 році, – не втратити жодного підприємства, зберегти темпи розвитку», – цитує спікера газета російського парламенту Криму.

Залишається питання: чому для спікера тотальне падіння економіки Криму у 2014 році – це збереження темпів розвитку? А також варто вдуматися: з 2014 року минуло 8 років, а завдання перед Кримом, на думку управлінця Костянтинова, те ж саме: «Як це було і в 2014 році – не втратити жодного підприємства». Виходить, управління не просунулося ні на йоту? Нових завдань немає: підприємства у кризі і тому важливо їх не втратити.

Костянтинов заявляє: «Тоді був великий ризик втрат у промисловості, але влада змогла оперативно ухвалити критично важливі рішення та впоратися з турбулентністю. Наша економіка «задихала на повні груди, дала невелике зростання». Звісно, ​​чиновники завжди вважають, що зміни в економіці відбуваються лише тому, що вони видають ті чи інші накази. Вони не хочуть бачити закономірностей економіки. Костянтинов у 2014 році, наскільки відомо, разом із кримським парламентом видавав одну за одною постанови про «націоналізацію» українських підприємств. І йому здається, що вже тільки від цього вони, з одного боку, «задихали на повні груди», але з іншого боку, «дали невеликий зріст».

Про яке зростання можна говорити, якщо згідно з аналізом фахівців Вищої школи економіки «у 2013 році, коли Крим перебував під контролем України, ВРП півострова становив 46,39 млрд гривень, або близько 5,8 млрд доларів за курсом гривні на грудень 2013 року. З цих даних випливає, що після анексії півострова його економіка різко впала майже в 2 рази. І знадобилося кілька років на те, щоб відновити втрачене».

Тобто, про яку ефективність управління можна говорити, якщо, згідно з тим самим аналізом, «інвестиційна активність обмежується державними вливаннями та проектами держкорпорацій, причому більша частина грошей йде не на реальний розвиток, а на компенсацію втраченого через анексію. Великі федеральні компанії, які розвивають бізнес у багатьох регіонах РФ – банки, рітейлери, будівельні компанії – відмовляються освоювати кримський ринок. Санкційні ризики для них перекривають можливі прибутки від розвитку бізнесу на анексованому півострові».

Про «управлінську майстерність» спікера говорять його слова про те, як він репрезентує функціонування економіки Криму: «Йде процес перетворень, зазначив голова парламенту. При цьому у підприємців виникають складності, пов'язані з купівлею та поставкою комплектуючих для виробництва, придбання сировини, обладнання та запчастин. Кожен вирішує ці проблеми по-своєму, у тому числі з використанням паралельного імпорту, але профільному парламентському комітету також слід уважно стежити за ситуацією, бути в курсі проблем та за необхідності надавати допомогу, наголосив Костянтинов».

Зі сказаного випливає, що єдиним ефективним шляхом подолання кризи, наявність якої в Криму не хочуть визнавати, є «паралельний імпорт», тобто контрабанда іноземної продукції без згоди виробника. Більше того, спікер кримського парламенту дає вказівку комітету надавати допомогу в цьому незаконному діянні. Нічого собі управління!

Або взяти діалог між гендиректором «Кримхліба» Андрієм Венжегою та заступником голови уряду Криму Іриною Ківіко. Керівник підприємства звернувся до чиновників із проханням про «продовження для підприємств-учасників ВЕЗ низки пільг ще на 5 років». Газета зазначає, що «Ірина Ківіко уважно поставилася до цього виступу, а у своїй відповіді розповіла, що сьогодні існують інші заходи державної підтримки, зокрема, пільгове кредитування за рахунок коштів федерального бюджету. Гроші Криму виділені, ними можна і потрібно користуватися, наголосила віце-прем'єр».

Поглянемо в суть цього діалогу, що показує сенс кримського управління ще з одного боку. Директор не розуміє, що пільги для учасників ВЕЗ – це тимчасовий захід, покликаний допомогти вивести підприємство з кризи для того, щоб воно далі працювало на повну силу і без пільг та допомоги ззовні. Але віце-прем'єр замість того, щоб роз'яснити йому це, запрошує його скористатися й іншими пільгами, зокрема щодо кредитування. Але підприємство, що благає про нові та нові пільги, не назвеш ні успішним, ні твердим на ногах, ні перспективним.

А ось голова так званого комітету з аграрної політики та розвитку сільських територій Василь Рогатін звернув увагу на те, що при великих обсягах овочів і фруктів, що збираються, в Криму практично немає підприємств з їхньої переробки, за винятком одного консервного заводу в Нижньогірському. Він сказав, що «вважає за доцільне і перспективне налагодити в Криму виробництво джему та варення, консервування овочів і фруктів». Причому свого часу в Криму було багато заводів та заводиків з переробки овочів та фруктів, але всі вони стали жертвами такого майстерного економічного управління, яке ввів у практику Володимир Костянтинов та інші чиновники. Виходить, він за 8 років не здогадався, що в Криму зникла ціла галузь промисловості і нічого не робить для її відновлення.

Кримські управлінці не бачать кризи і  в аграрній галузі. Зайняті геополітикою, економісти вихваляються, що цього року в Криму зібрали понад 2 млн тонн зерна. Але при цьому не вбачають того факту, що це не досягнення, оскільки середня врожайність 25 центнерів з гектара для Криму дуже низька. Як справедливо зауважують на форумі читачі севастопольської газети, «навіть на Рязанщині вона вища».

У той же час глава кримського парламенту широко і безпредметно розмірковує про «економічну суверенність», яка, на його думку, полягає в тому, щоб організувати тотальне імпортозаміщення. Він стверджує: «Зрозуміло, що зараз треба відходити від західництва. Залежність від нього стає для нас смертельно небезпечною... Але нам у жодному разі не можна змінювати західну залежність на китайську». Костянтинову невтямки, що жодна країна не може виробляти все необхідне для життя, тому що це буде неякісний третьосортний товар, і саме тому виникли процеси світового поділу праці. Він каже:  «Або ми відновимо свою економічну суверенність, або нас зімнуть», не здогадуючись, що ні в Росії, ні в СРСР «економічної суверенності» ніколи не було, а тому й відновлювати немає чого.

З іншого боку, газета російського парламенту Криму розмірковує про «глобальну конкурентоспроможність». За твердженням газети, у Криму реальним проектом може стати створення електроавтомобілів, оскільки Крим став одним із пілотних регіонів сусідньої Росії і там створено кластер виробництва локального електротранспорту. Але це через те, що Крим курортний регіон і він необхідний для випробування електротранспорту в умовах приморського повітря, а не тому, що в Криму є досвід.

Свого часу у Криму намагалися збирати російські «Газелі», але бізнес не пішов, і від нього відмовилися. Система використання електротранспорту у Криму перебуває у зародковому стані. На цей рік заплановано встановлення 50 швидкозарядних станцій у Криму та ще 18 – у Севастополі. Вони субсидуватимуться державою. Але навіщо зарядні станції, якщо майже немає електротранспорту? З іншого боку, будівництво електромобілів у світі вже настільки широко розвинене, що ні про яку «глобальну конкурентоспроможність» Росії, тим більше окупованого Криму, і мови не може бути.

Росія і в цій галузі відстала від усього світу назавжди. Тому найефектнішим, що поки що виробляється російською владою Криму, залишаються економічні казки й міфи, які надихають некомпетентних людей. 

Костянтин Подоляк, журналіст, Крим-Реалії

Кримський помідор-важковаговик. Світлина Гриця Цілуйка

Plastic Surgery Doctors
Мої відео